Новости

Я – людина з інвалідністю І я маю дещо вам розповісти

Я – людина з інвалідністю І я маю дещо вам розповісти

27 марта 2019

Я – людина з інвалідністю. І я маю дещо вам розповісти.

 

Уявіть собі, що зранку ви прокидаєтеся, і найближча людина говорить вам “Я люблю тебе. І, до речі, я дякую долі, що я не така, як ти!”. Ви виходите на вулицю, і люди привітно усміхаютсья вам, пропускають вас на дорозі, дають вам зручніший прохід на тротуарі і краще паркомісце. “Я ніколи не хотів би бути на вашому місці, - кажуть вони, - Гарного вам дня!”; “Що це таке з вами? Господи, яке щастя, що це не зі мною, - говорять вони, - Будь ласка, паркуйтеся, тут зручніше”; “Відійди від тьоті, доцю, - кажуть вони, - Дай тьоті місце, інакше будеш як тьотя”; “Ви так добре виглядаєте, - посміхаються вони, - ми раді бачити вас в нашому кафе НЕ ЗВАЖАЮЧИ НА ОЦЕ”.

Так виглядає інклюзія і дружнє до людей з інвалідністю середовище по-українськи.

Я знаю багатьох успішних, талановитих, реалізованих, заможніх і впливових людей, котрі мають інвалідність, і ніколи публічно не говорять про свій статус. Знаєте, чому? Тому що сприйняття людей з таким статусом може стати їм на заваді робити важливі речі і впроваджувати життєдайн зміни в бізнесі, політиці чи культурі. Тому що в очах доброго українця людина з інвалідністю – це умовний тихий убогий на візку, в поношеному одязі, немитий і обпісяний, який потребує допомоги. І якщо раптом людина з інвалідністю виглядає не так, то з нею щось неправильно, їй не можна довіряти, за нею не варто слідувати, не хочеться робити так, як вона.

Я їх розумію, але мені їх не жаль, цих людей – я знаю, що вони сильні, хороші, якісні люди, і якщо опинилися там, де вони є, то мають необхідну підтримку і снагу. Мені шкода звичайних дітей, підлітків і молодих людей з інвалідністю, які ще не багато встигли, але уже бачать таблчики на парковках “Дякуй долі, що ти – не він”. І уже приховують, стидаються, бояться і замикаться в собі – бо з ними же щось не так, вони не такі як інші. Все, на що вони можуть розраховувати – зверхня жалість і вільне місце в транспорті з притиском вказання на статус: Ти сідай, бо ти же неповноцінний. А вони хочуть – знань, звершень, випробувань, поваги, підтримки, товариства і прийняття. Щоб мати шанс отримати це на рівні з усіма, інвалідність треба приховати.

У мене хороша машина. Я паркуюся на місцях для інвалідів. На машині є відповідний знак (тільки коли паркуюся, для поліції – в інший час мій статус стосується лише мене та мого лікаря). Кожен раз, коли я там паркуюся, до мене приходить хтось з словами “Як вам не соромно бла бла”. Іноді також я бачу в соціальних мережах фото дорогих хороших машин з відповідними наклейками. Громадськість обговорює, які ж це мудаки, ні перед чим не зупиняться, наклеїли наклейку інваліда спеціально, щоб паркуватися на місцях для цих убогих. Чомусь нікому не спадає на думку, що приїхала в цій гарній машині реалізована, працьовита і розумна людина з інвалідністю, бо в уявленнях більшості місце людини з інвалідністю в нашому соціумі – клеїти коробочки і чекати на жалісну подачку.

Людям з інвалідністю важче, ніж вам. Їм складніше вставати зранку, рухатися, працювати, вчитися, назбирати на житло і машину, бо вони витрачаються на лікування, їздити закордон, бо їм потрібно враховувати особливості свого здоров’я і високий рівень потреб, спілкуватися з людьми, бо багато людей їх остерігаються про всяк випадок, бояться, або надто наочно жаліють.

Але найважче їм любити себе, бо змалечку з усіх боків їх супроводжує меседж, що вони ущербні. Важко любити себе і приймати себе, ящко ніхто кругом тебе не любить і не приймає, а лише боїться і жаліє і виключно зі страху і з жалості, а ще з вдячності що він – не ти, - пускає тебе в школу, в кафе, дає тобі місце в трамваї чи не займає твій слот на парковці.

А без любові до себе і прийняття себе людина – неповноцінна і недієздатна. Не як людина з інвалідністю, а значно в більшій, гіршій і небезпечнішій мірі.

Здорове середовище – це в першу чергу середовище, де всім забезпечено максимально можливі умови бути рівними. В тому числі – однаково добре почуватися, однаково вірити в себе, собою пишатися і себе любити. І – однаково ефективно функціонувати, не зважаючи на різні особливості. Тож якщо ви думаєте, що означити паркувальні слоти для інвалідів табличками “Дякуй долі, що ти – не він” хороша ідея, то задумайтеся сильніше – може, це вам якраз немає за що дякувати?.

Фото, до речі, з журналу VOGUE. Людина з інвалідністю – не єдина моя ідентичність. Я успішна письменниця, красива та кохана жінка, медійна персона, впливова діячка культури, гарно танцюю, багато подорожую і воджу машину. Так – ні, не тільки БУВАЄ, – так МАЄ БУТИ. Саме тому я говорю про це публічно – щоби ті інші, такі як я, точно про це знали.

Катерина Бабкіна, письменниця
Джерело

Видео

Как перестать бояться будущего?
Как перестать бояться будущего?

Список телефонов доверия для подростков. Детям необходима поддержка как родителей так и учителей. Для этого в Киеве работает множество телефонов доверия, позвонив на которые можно получить консультацию и необходимую психологическую помощь.

Наши питомцы очень нуждаются в финансовой и материальной помощи. Монастырь не в силах помочь такому количеству животных своими силами, поэтому обращаемся ко всем неравнодушным людям с просьбой помочь нашим животным в это трудное для них время.

Для благотворительного проекта по разработке православной духовной атрибутики требуется помощь дизайнера !

По этому номеру телефона вы можете получить квалифицированную консультацию по вопросам относительно туберкулеза...

Огласительные беседы желающими принять Святое Крещение!!!

Приглашаем всех желающих в Студию детского творчества при храме святителя Григория Богослова! В Студии работают две школы: Школа живописи и Школа прикладного искусства.

В храме свт. Луки Крымского каждое 2-е воскресенье месяца проходят молебны с акафистом Божией Матери Неупиваемая Чаша, о страдающих от алкогольной, табачной, наркотической, игровой зависимостей и любящих их близких людей.

До уваги батьків особливих дітей! Проводиться набір діток в «Центр змішаного типу для дітей з функціональними обмеженнями» ГО «Родина»

Розшукуємо пацієнтів з онкологією, які зіткнулись з проблемами у лікуванні, а саме: нестача ліків, зловживання з боку медперсоналу, перепродаж ліків по завищених цінах тощо.

Запрошуємо вивчати мову жестів!

Участились случаи мошенничества в сфере помощи онкобольным детям. Мошенники, представляясь родителями больных детей просят помощь на лечение.

Благотворительная продажа работ (картин, поделок, аппликаций) сделанных руками детей и волонтёров на Изостудии при Институте рака ул. Ломоносова 33/43

Волонтерское движение "Молодость неравнодушна" существует на ваши пожертвования. Ваша помощь значит, что мы сможем продолжать работу!