Наш Телеграм канал https://t.me/molodostInUa

Радіють, як діти, як дорослі діти…

Радіють, як діти, як дорослі діти…

Ми звикли, що найчастіше волонтери відвідують дитячі будинки або інші волонтерські напрями, пов’язані з дітьми, але волонтери цього напрямку зламали всі стереотипи. Цього року напрямку «Молодість НЕ байдужа!», що відвідують найдільша кількість волонтерів, виповниться п’ять років. Саме восени 2009 року молодь вирішила відвідувати людей похилого віку, які постійно живуть у Будинку ветеранів на Лісовому масиві. Зустрічі проходять щонеділі, і в них бере участь від 15 до 20 волонтерів. Сьогодні один з волонтерів напрямку ділиться з читачами своїми враженнями від поїздок.

«Нещодавно мені довелося побувати у незвичному місці, де разом із командою волонтерів я відвідала людей похилого віку, які проживають у будинку пристарілих.

Будівля ззовні схожа на звичайний пансіонат чи санаторій. Заходячи всередину, потрапляєш у великий вестибюль, де зустрічають привітний вахтер та... громіздкий акваріум, які одразу налаштовують на позитивний настрій. Уздовж довжелезного коридору де-не-де зустрічаються охайні бабусі й дідусі. У всім відомій волонтерській кімнаті молодь після молитви розподіляє гостинці для стареньких. Зазвичай після розподілу смаколиків та невеликого інструктажу новачків хлопці та дівчата вирушають до вже знайомих літніх друзів.

Того дня мені довелося працювати з досвідченим волонтером. Завітавши до першої кімнати, зустрів мене милий дідусь Микола Васильович, схожий на Санта Клауса. Побесідували за чашкою чаю, і час швидко промайнув: потрібно було йти. Далі познайомилась із ще однією чудовою людиною — Юлією Олексіївною. З’ясувалось, що вона, на жаль, незряча... Це настільки було сумно і водночас зворушливо, бо ще не зустрічала таких добрих людей із такою вадою. Спілкуючись із нею, не можна було стримати сліз. Залишалось тільки захоплюватись її життєрадісністю. У той час, коли деякі люди через свої банальні буденні негаразди нарікають на свою долю, ця жінка не тільки не розчарувалася, а й вселяла оптимізм в інших людей. Тому, якщо хочете набратись позитивної енергії, завітайте до Юлії Олексіївни.

На цьому моє перебування не завершилось. У мене ще була можливість побувати в гостях й у інших мешканців цього будинку. Але описати побачене, свої емоції не передати словами. Як каже народна мудрість: «Краще один раз побачити, ніж сто раз почути».

Скажу лише одне: доля розпорядилася так, що ці бабусі й дідусі потрапили сюди з різних причин. Тому раджу усім, кому вони не байдужі, — приходьте у гості! Бо для них немає кращих ліків, ніж спілкування з Вами, лише Ваша присутність не дає їм відчувати себе самотніми й забутими! Вони хочуть поспілкуватися, поділитись своїми переживаннями, радістю, сумом, розповісти про життя.

Всі звикли скаржитись на брак часу. Напевно, у деяких його і дійсно не вистачає. Та все ж можна його знайти для спілкування з людьми похилого віку, які будуть щиро Вам вдячні за подаровані їм декілька годин. Кожному такому гостю ці старенькі радіють, як діти, як дорослі діти...

Наталя Баркан, волонтер

Поїздки до будинку ветеранів відбуваються щонеділі о 14:00
Координатор напрямку: Фірас Бадіра, тел. (097) 195-87-65



Анонсы