Новости

“Діти і смартфони. Все гірше, ніж нам здається”

“Діти і смартфони. Все гірше, ніж нам здається”

07 ноября 2019

Доктор Ніколас Кардарас – виконавчий директор The Dunes East Hampton, одного з найбільших центрів реабілітації США і колишній клінічний професор Stony Brook Medicine, написав книгу «Сяючі діти: як залежність від екранів викрадає наших дітей – і як подолати транс».

 

Це «цифровий героїн»: як екрани перетворюють дітей у психопатів-наркоманів

Сьюзен купила своєму 6-річному сину Джону IPad коли він пішов у перший клас.

«Я подумала: чому б йому не почати освоювати подібні речі?», – розповідала вона мені в ході сеансу терапії. У школі Джона починають використовувати різні девайси з усе більш молодших класів – і їх вчитель технології великий шанувальник тієї користі, яку вони дають освітою – так що Сьюзен хотіла найкращого для свого хлопчика з волоссям пісочного кольору, який любив читання і гру в бейсбол.

Вона почала дозволяти Джону грати в різні навчальні ігри на його планшеті. Врешті-решт він відкрив для себе Minecraft, який його вчитель технології відрекомендував як «щось на кшталт електронного Lego». Згадуючи, як багато веселощів у неї було під час гри з цими пластиковими блоками, Сьюзен дозволила синові проводити за Minecraft вільний час.

Спочатку жінка в цілому була задоволена. Джон, здавалося, був занурений в креативну гру в той час як він досліджував кубічний світ Minecraft. Вона зауважила, що програма не надто схожа на Lego, яке вона пам’ятала – в кінці кінців, в її улюбленій грі не доводилося вбивати тварин і шукати рідкісні мінерали для того щоб вижити і досягти нового рівня. Але Джону реально подобалося грати і в школі навіть був клуб Minecraft, тому що в ньому може бути поганого?

Сьюзен не заперечує, що бачила зміни в Джоні. Він став все більше і більше фокусуватися на цій грі, втратив інтерес до бейсболу і читання, а також відмовлявся виконувати свої домашні обов’язки. Іноді вранці він міг встати і розповісти їй, що бачив кубічні форми в своїх снах.

Незважаючи на те, що це насторожило її, вона думала, що її син просто має багату уяву. Коли його поведінка почала погіршуватися, вона намагалася забрати у нього гру, але Джон у відповідь закочував істерики. Вони були настільки серйозні, що вона здавалася, знову і знову пояснюючи собі, що це «навчальна гра». 

А потім, однієї ночі, вона виявила, що дещо всерйоз йде не так.

«Я прийшла в його кімнату щоб перевірити як він там. Він повинен був вже спати – і я по-справжньому злякалася … »

Вона виявила його в ліжку з відкритими і налитими кров’ю очима, якими він дивився на яскравий екран IPad, який перебував поруч з ним. Він виглядав так, як ніби-то був у трансі.

Впавши в паніку, Сьюзен стала трясти його, намагаючись вивести з цього стану. Збожеволівши, вона не могла зрозуміти як її колись здоровий і щасливий маленький син став настільки залежний від гри, від якої впав в кататонічний ступор.

Сьогодні ми знаємо, що планшети, смартфони і приставки – форма цифрового наркотика.

Подібні випадки – причина занепокоєння для батьків, що цікавляться технікою, технічних дизайнерів та інженерів.

Загальновідомо, що Стів Джобс не дозволяв своїм дітям користуватися подібною технікою. Керівники компаній і інженери Силіконової Долини відправляють своїх дітей вчитися в школи Уолдорф, де немає техніки. Засновники Google Сергій Брін і Ларрі Пейдж обрали школи без техніки Монтессорі, так само як творець Amazon Джефф Безос і засновник Вікіпедії Джиммі Уеллс.

Багато батьків інтуїтивно розуміють, що ці всюдисущі мерехтливі екрани погано впливають на дітей. Ми можемо спостерігати агресивні істерики в ті моменти коли девайси вилучаються, блукаючу увагу, коли діти не відчувають стимуляції від їх гіперзбуджуючих  девайсів.

Що ще гірше, ми бачимо дітей, які нудьгують, апатичні і нічим не цікавляться коли вони «не підключені».

Але справи ще гірше, ніж ми думаємо.

Багато батьків інтуїтивно розуміють, що ці всюдисущі мерехтливі екрани погано впливають на дітей. Ми можемо спостерігати агресивні істерики в ті моменти коли девайси вилучаються, блукаючу увагу, коли діти не відчувають стимуляції від їх гіперзбуджуючих  девайсів.

Сьогодні ми знаємо, що планшети, смартфони і приставки – форма цифрового наркотика. Недавнє дослідження виявило, що вони також впливають на кору головного мозку, що відповідає за виконавче функціонування, в тому числі і за імпульсний контроль – так само, як і кокаїн.

Технології надають настільки збудливу дію, що підвищують рівень дофаміну – нейромедіатора, який забезпечує відчуття задоволення і найбільш залучений в динаміку аддиктивності – також як і секс.

Це адиктивний ефект – причина, по якій доктор Пітер Уайброу, директор факультету нейробіології Каліфорнійського університету, назвав екрани «електронним кокаїном», а китайські дослідники – «цифровим героїном».

Фактично, Доктор Ендрю Доан, керівник відділу досліджень залежностей Пентагону і ВМС США, який досліджує залежність від відеоігор, назвав гри і екранні технології «цифрового фармацефтикою» (грецька назва наркотиків – прим. Автора).

Це так – мозок вашої дитини, що грає в Minecraft виглядає таким чином, ніби знаходиться під дією наркотиків.

Не дивно, що нам так складно відірвати дітей від екранів і пояснити їм, що час користування гаджетами закінчився. На додаток до цього, сотні клінічних досліджень демонструють, що екрани збільшують депресію, неспокій і агресію і навіть можуть призвести до психотичних наслідків, при яких відеогеймер втрачає зв’язок з реальністю.

В ході моєї клінічної роботи з більш ніж 1000 підлітків за останні 15 років, я виявив, що стара аксіома «крапля профілактики варта фунта ліків», особливо вірна, коли мова йде про техноаддикціі.

Коли дитина перетинає межу справжньої залежності, лікування може бути дуже складним. Справді, я виявив, що легше лікувати героїнових і метамфетамінових наркоманів, ніж втрачених в матриці відеогеймерів або залежних від Фейсбуку та інших соціальних медіа.

Згідно з даними 2013 Американської Академії Педіатрії, діти 8-10 років витрачають 8 годин на день на взаємодію з різними цифровими медіа, в той час як тінейджери проводять 11 годин до екранами.

Один з трьох дітей починає використовувати планшети або смартфони до того, як починає говорити. Тим часом, довідник «Інтернет-залежність» доктора Кімберлі Янг стверджує, що 18% інтернет-користувачів віку коледжу в США страждають від технозалежності.

Коли людина перетинає межу повної залежності – від наркотиків, техніки або чогось іншого – її необхідно очистити, щоб будь-який інший вид терапії міг бути ефективний.

У разі техніки це означає повне цифрове очищення – немає комп’ютерів, смартфонів, планшетів.

Екстремальне цифрове очищення навіть виключає можливості користування телевізором. Необхідний час – від 4 до 6 тижнів, саме стільки зазвичай потрібно, щоб перезбуджена нервова система перезапустила себе.

Але це непросте завдання в нашому поточному технологічному суспільстві, в якому екрани зустрічаються всюди. Персона може жити без наркотиків або алкоголю, проте в разі технозалежності цифрові спокуси знаходяться всюди навколо нас.

Так як же нам уберегти дітей від перетину цієї межі? Це не просто.

Ключ у тому, щоб не допустити божевілля ваших 4-, 5- або 8-річних дітей на екранах.

Це означає Lego замість Minecraft, книги замість IPad, природа і спорт замість ТВ. Якщо потрібно, то вимагайте, щоб у школі вашій дитині не давали планшет або Chromebook до тих пір, поки він не досягне віку хоча б 10 років (інші рекомендують 12).

Чесно розмовляйте зі своєю дитиною про те чому ви обмежуєте їй доступ до екранів. Їжте зі своїми дітьми без всяких електронних пристроїв на столі – також, як Стів Джобс влаштовував вільні від техніки обіди зі своїми дітьми. Не ставайте жертвами «синдрому засмученого батька» – як ми знаємо з Теорії соціального навчання, «Мавпа бачить, мавпа робить».

Коли я розмовляв з моїми 9-річними синами-близнюками, я чесно пояснив їм, чому ми не дозволяємо їм мати планшети або грати у відеоігри. Я розповів, що деякі діти люблять грати зі своїми девайсами так сильно, що їм складно зупинитися або контролювати те як багато вони грають.

Я допоміг їм зрозуміти, що якщо вони потраплять в пастку екранів і Minecraft, як деякі їхні друзі, інші частини їхнього життя можуть постраждати: вони можуть не захотіти грати в бейсбол, читати книги, будуть менше цікавитися наукою і природними проектами, менше спілкуватися з друзями в реальному світі.

Дивно, однак, їх не довелося дуже багато переконувати, так як вони самі бачили ті зміни, які відбуваються з деякими з їх маленьких друзів через надмір часу, проведеного за екраном.

Психологи, що займаються розвитком, розуміють, що здоров’я дітей включає в себе соціальні зв’язки, творчі ігри, що розвивають уяву і взаємодію з реальним світом природи. На жаль, захоплюючий і збуджуючий уяву світ екранів розхолоджує і гальмує ці процеси розвитку.

Ми також знаємо, що діти більше схильні до адиктивного ескапізму, якщо відчувають себе самотніми, чужими, непотрібними і нудьгуючими. Таким чином, краще рішення цієї проблеми – допомога дітям в отриманні змістовного досвіду в реальному житті і живих відносин.

Дитина, захоплена креативними активностями і прив’язана до своєї сім’ї, має меншу ймовірність втекти в світ цифрових фантазій. Навіть якщо у неї найкраща і велелюбна підтримка, дитина може потрапити в “матрицю”, коли взаємодіє з гіпнотичними екранами і відчуває адиктивний ефект. Зрештою, приблизно один з 10 людей схильний до тієї чи іншої форми залежності. 

Зрештою, моя клієнт Сьюзен видалила з життя Джона планшет, але його відновлення було нелегкою боротьбою з великою кількістю невдач і складнощів на шляху.

Чотирма роками пізніше, за допомогою великої підтримки і відновлення, Джон відчуває себе сьогодні набагато краще. Він навчився використовувати настільний комп’ютер здоровим способом і повернув деяке почуття рівноваги в своє життя: він грає в бейсбольній команді та має кілька близьких друзів в середній школі.

Але його мати і досі пильна і залишається позитивною стримуючою силою щодо використання гаджетів, тому що, як і з будь-якою залежністю, рецидив може підкрастися в моменти слабкості. Переконаність у розвитку його здорових інтересів, відсутність комп’ютера в спальні і вечеря без техніки на столі – частина рішення.

Ніколас Кардарас
Джерело  

 



Просьбы о помощи

01014 (для стран СНГ 252014) Украина, г. Киев,
ул. Тимирязевская 1, Свято-Троицкий Ионинский монастырь
email: miloserdie@ukr.net
христианство.ру Rambler's Top100 На главную | Написать письмо