Просьбы о помощи

Отець Михайло Гречило і його родина потребують допомоги

04.04.2022 р.

Дякуємо всім за допомогу отцю Михайлу та його родині! Наразі зібрано біля 20 000 грн.

01.04.2022 р.

Війна застала сім’ю священника Бердянської єпархії у батьків в Чернігові. Разом з диною вони провели під обстрілами 26 днів, а потім вирішили вибиратися. "Мама, папа, а знаете почему к нам прилетает белый голубь? Это его Бог послал. Это означает, что по нашей машине не будут стрелять», – сказала в той день донька.

Наразі родина знайшла прихисток в монастирі в Мукачево. Дім батьків вчора розбито артобстрілом, їх взяли до себе сусіди.

Отець Михайло Гречило учасник наших Молодіжних конференцій. Просимо допомоги, оскільки родина залишилася без дому (він в окупованому Бердянську), без грошей, без всього необхідного для життя.

На своїй сторінці в ФБ отець Михайло написав:

«Нам більше нікуди їхати

Ось уже майже вісім років ми жили в Бердянску і кожного літа наперекір тому, що всі їхали в наше місто на море, ми їхали в іншому напрямку, на північ країни в місто Чернігів. Так, один чи два рази ми відвідували інші міста. Але Чернігів займав в нашому серці особливе місце. Ми любили Чернігів, раділи та трошки заздрили тому, як з кожним роком це місто ставало дедалі красивійшим. Але не заради древностей та парків ми їхали сюди, а тому що там жили батьки. Навідь сама війна за збігом обставин нас застала у батьківському домі, 26 днів ми ховались тут, та все ж таки вирішили виїхати. Але залишили батьків. Ми вірили, що ще повернемось сюди й все буде як завжди.

Але сьогодні нам прийшла звістка, яка зараз приходить також до сотень і тисячь сімей і родин України. Сьогодні наші "спасителі", а по суті вбивці нашого народу, зруйнували дім де жили наші батьки. Чудом батьки залишились живими і ми вдячні за це Богу. Та даху над головою в них вже немає, як немає у нас тієї частки серця.

Та ми віримо, що Україна вистоїть та переможе у цій війні. Ми віримо, що Чернігів відбудується, та стане ще красивійшим. Ми віримо, що у наших батьків буде свій дім, в якому вони будуть зустрічати нас та своїх онуків. Так, зараз нам немає куди їхати, адже Чернігів розбомбленний, а Бердянськ окупований російськими військами, тими хто вбиває мій народ.

Немає їхати куди, але слава Богу, є до кого і це найголовніше. Адже де двоє, чи троє збереться, заради Бога, то і Він там буде. А ми зберемся ще і будемо радіти і славити Бога, за нашу країну і за наш український народ".